Основна формула
Струм розряду дорівнює потужності, поділеній на напругу батареї. Для 16S-збірки номінальна напруга — 51,2 В, і рахувати треба саме від неї, а не від 58,4 В повного заряду: інвертор віддає максимальну потужність і тоді, коли батарея вже розряджена наполовину.
Ще акуратніший варіант — рахувати від нижньої робочої напруги, наприклад 48 В: саме там струм буде найбільшим при тій самій потужності.
| Потужність інвертора | Струм при 51,2 В | Струм при 48 В |
|---|---|---|
| 3 кВт | ≈ 59 А | ≈ 63 А |
| 5 кВт | ≈ 98 А | ≈ 104 А |
| 6 кВт | ≈ 117 А | ≈ 125 А |
| 8 кВт | ≈ 156 А | ≈ 167 А |
| 10 кВт | ≈ 195 А | ≈ 208 А |
Перша помилка: рахувати за номінальною потужністю
Паспортна потужність інвертора — це тривалий режим. Крім неї є пікова: більшість гібридних інверторів здатні на короткий час видати помітно більше за номінал, щоб запустити двигун насоса, компресор холодильника або помпу опалення.
Пусковий струм такого навантаження триває секунди, але BMS цього не знає — вона бачить перевищення порогу й вимикає батарею. Результат виглядає так: система працює тижнями, а потім раз на день «падає» саме тоді, коли вмикається насос.
Тому перше питання не «скільки кіловат інвертор», а «яку пікову потужність він може віддати і на скільки секунд». Ця цифра є в паспорті інвертора.
Друга помилка: не залишити запас
Робочий струм BMS — це не той струм, на якому вона має жити постійно. Плата гріється, ключі мають скінченний тепловий запас, а поріг спрацювання захисту зазвичай виставляють нижче за паспортний максимум.
Розумний орієнтир — запас близько 25 % над максимальним розрахунковим струмом тривалого режиму. Для 5 кВт це означає приблизно 104 А × 1,25 ≈ 130 А, тобто 100-амперна плата вже працює на межі, а 150-амперна — у комфортному режимі.
Запас потрібен ще й тому, що системи ростуть. Другий інвертор, додаткові панелі, нове навантаження — усе це збільшує струм, а міняти BMS у зібраній батареї значно неприємніше, ніж одразу взяти на крок більшу.
Коли 100 А достатньо
Сто ампер при 51,2 В — це приблизно 5,1 кВт у теорії й близько 4 кВт із розумним запасом. Такої плати вистачає для системи з інвертором до 3–4 кВт: резервне живлення будинку без потужних двигунів, освітлення, побутова техніка, насос свердловини помірної потужності.
Це також розумний вибір, коли батарея свідомо робиться як резерв, а не як основне джерело: невеликий постійний струм розряду, рідкі глибокі цикли.
Для 12 В і 24 В систем співвідношення інше: при 25,6 В ті самі 100 А дають лише близько 2,5 кВт, тому в низьковольтних збірках струм BMS упирається в межу значно раніше.
Чому 150 А — найуніверсальніший варіант
150 А при 51,2 В — це близько 7,7 кВт у теорії й приблизно 6 кВт із запасом. Такий струм покриває найпоширеніший сценарій: гібридний інвертор на 5–6 кВт, який іноді видає пік.
Саме тому 150-амперні плати — найчастіший вибір для домашніх 16S-збірок ємністю до 8–10 кВт·год. Вони дають достатній запас над 5-кіловатним інвертором і не переплачують за струм, який ніколи не буде використаний.
Коли справді потрібні 200 А
200 А при 51,2 В — це трохи більше 10 кВт у теорії й близько 8 кВт тривало. Такий струм обґрунтований, коли інвертор на 8–10 кВт, коли інверторів два й вони працюють паралельно, або коли в системі є навантаження з великими пусковими струмами.
Є й друга причина взяти більший струм, не пов’язана з потужністю: тепловиділення. Плата, що працює на половині свого струму, гріється значно менше, ніж плата на межі. У закритому корпусі або в приміщенні без вентиляції це помітно впливає на строк служби.
Але брати 200 А «про всяк випадок» для 3-кіловатної системи сенсу мало: різниця в ціні відчутна, а користі від незадіяного струму немає.
Що ще перевірити, крім струму
- Кількість комірок: плата має підтримувати вашу конфігурацію (8–16S покриває 24 В і 48 В збірки).
- Хімія: LiFePO₄ має інші пороги, ніж Li-ion, і плата має бути налаштована саме під неї.
- Струм балансування: 1 А і 2 А — це різна швидкість вирівнювання. Для добре вирівняної збірки з однієї партії вистачає меншого, для великих ємностей корисніший більший.
- Канал зв’язку з інвертором: CAN чи RS485, і чи є ваш інвертор у списку підтримуваних протоколів. Розпіновку кабелю треба узгодити заздалегідь.
- Струм заряду: він зазвичай нижчий за струм розряду, але має покривати максимум вашого сонячного контролера й мережевого зарядного разом.
- Комплектація: дисплей, кабелі зв’язку й датчики температури не завжди входять у стандартний комплект.
Порядок дій
- Візьміть з паспорта інвертора номінальну і пікову потужність.
- Поділіть обидві на нижню робочу напругу батареї — отримаєте струми в амперах.
- До тривалого струму додайте приблизно 25 % запасу.
- Переконайтеся, що пікова потужність не перевищує порогів захисту BMS.
- Оберіть найближчий більший номінал плати: 100, 150 або 200 А.
- Окремо звіріть конфігурацію комірок, хімію й протокол зв’язку з інвертором.
